Двадцятий рік я переступаю поріг рідної школи. Цю школу сорок років тому
закінчила я. А тепер тут за партами сидять маленькі люди, з яких колись
виростуть вчителі, лікарі, художники, робітники… Вони такі різні. Не схожі на
мене в моєму дитинстві. Вони...
More
Двадцятий рік я переступаю поріг рідної школи. Цю школу сорок років тому
закінчила я. А тепер тут за партами сидять маленькі люди, з яких колись
виростуть вчителі, лікарі, художники, робітники… Вони такі різні. Не схожі на
мене в моєму дитинстві. Вони дивляться інші фільми, читають інші книги,
слухають іншу музику, зависають в Інтернеті… Між нами відстань у віці. Але
вони дивляться на мене, вони чекають від мене підтримки, затишку, тепла. Я
повинна зрозуміти кожного, бо працюю для них. Адже я – директор, я-учитель,
я - диригент навчально-виховного процесу, я – психолог. А ще – бухгалтер,
діловод, будівельник, методист, рекламний агент, менеджер, новатор,
науковець, дипломат, політик, актриса, батько і мати…. І я розумію наскільки я
відповідальна за всіх. Перед собою. Перед батьками. Перед суспільством. Тому
я намагаюся працювати на успіх. І так надихаю працювати весь колектив, без
якого я не змогла б досягти того, що вже зроблено. І ту школу, яка бачиться в
мріях, побудувати неможливо,
Less
