ДАВНЯ КАЗКА

ДАВНЯ КАЗКА Леся УкраÏНка Оригинал Може б, хто послухав казки? Ось послухайте, панове! Тiльки вибачте ласкаво, Що не все в нiй буде нове. Та чого там, люди добрi, За новинками впадати? Може, часом не завадить I давнiше пригадати. Хто нам може розповiсти... More

ДАВНЯ КАЗКА Леся УкраÏНка Оригинал Може б, хто послухав казки? Ось послухайте, панове! Тiльки вибачте ласкаво, Що не все в нiй буде нове. Та чого там, люди добрi, За новинками впадати? Може, часом не завадить I давнiше пригадати. Хто нам може розповiсти Щось таке цiлком новеє, Щоб нiхто з нас не вiдмовив: «Ет, вже ми чували сеє!» Тож, коли хто з вас цiкавий, Сядь i слухай давню казку, А менi коли не лаврiв, То хоч бубликiв дай в'язку. I Десь, колись, в якiйсь краïнi, Де захочете, там буде, Бо у казцi, та ще в вiршах, Все можливо, добрi люде. Десь, колись, в якiйсь краïнi Проживав поет нещасний, Тiльки мав талан до вiршiв, Не позичений, а власний. На обличчi у поета Не цвiла урода гожа, Хоч не був вiн теж поганий, — От собi — людина божа! Той спiвець — та що робити! Видно, правди не сховати, Що не був спiвцем поет наш, Бо зовсiм не вмiв спiвати. Та була у нього пiсня I дзвiнкою, i гучною, Бо розходилась по свiту Стоголосою луною. I не був поет самотнiм: До його малоï хати Раз у раз ходи Less